У наших місцях всякий знає, що, де чорнозему немає, без гною хорошого врожаю хліба не отримати. Тільки в чорноземних областях земля родить без гною, а де земля гірше, тільки гній і рятує. Чому ж ніхто не подумає, що і під яблуні, і під ягідні кущі також гній потрібен? Інший сад десятки років стоїть, а добрива ніколи не бачив. Чого ж тут дивуватися, що і сад корявеет і майже перестає родити, та й яблука-то вродить якісь кострубаті. Ні, щоб хороший урожай отримати, потрібно років через три-чотири удобрювати плодові дерева, інакше толку ніякого не буде.
Звертаємо Вашу увагу: дана стаття складена за матеріалами дореволюційних рад для фермерів. Деякі дані і методики могли істотно втратити свою актуальність.
В поле ми гній кладемо зверху і заорюють його: коріння там йдуть неглибоко, неглибоко кладеться і добриво. І в плодовому саду можна перепрілий гній покласти зверху і після мотиками змішати його з землею. Гній прикриє землю від висихання, соки з нього пройдуть до коріння, які ближче до поверхні землі. Але цього мало: треба, щоб і тим коріння, які пішли глибше, дати добриво. Для цього можна б перекопати землю в прістволових колах лопатою сантімет-рів на 25 в глибину; багато хто так і роблять.
Така перекопування, крім шкоди, нічого не зробить. Як би ми осто-рожно ні копали, неодмінно переріжемо і перекалечім багато кор-ній. У великих садах для цього є особливі лопати, вила, а в хутірському невеликому саду краще рихлити землю тільки зверху, сан-тиметров на 10. А щоб удобрити землю глибше, можна робити так. Взяти оселедцеву бочку і поширити на ній чистого калу, золи і дати постояти, поки все це не перебродить. Потім роблять гострий кілок і їм обережно пробуравлівают дірки навколо штамба дерева, відступивши від нього так на 0,7 - 1 м. У ці дірки і наливають приготованого добрива, поки земля буде вбирати, а потім засипають їх хорошою пухкою землею.
Коли дерева почнуть плодоносити, вони ще більше потягнуть соків із землі, і скоро-скоро земля виснажиться. Тут вже і ямками такими справі не допомогти: потрібно удобрювати сильніше. Роблять так: близько штамба дерева проводять коло такої ж величини, як і крона дерева. Значить, коло цей повинен проходити під крайніми гілками крони.
З цієї лінії і риють кругом дерева канавку 35 см глибини і такої ж ширини. Коріння, які будуть потрапляти, перерізають лопатою, або ж можна перерубувати гострою сокирою, щоб порізи були поровим-неї.
Верхню землю цієї канавки кладуть окремо від нижньої; якщо нижня земля погана, краще її розкидати навколо, а для засипки канави привезти інший. При цій роботі треба завжди пам'ятати, що з корінням, та й з гілками завжди слід поводитися обережно. Якщо обрубати коріння абияк, він довго болітиме, може загнити; обрубаний і обрізаний ножем чисто, він жваво заживе і дасть багату мочку.
Коли канави кругом дерева викопані, готують якомога швидше, щоб коріння не дуже заветріться, землю для засипки її. Верх-ний шар викопаній землі і підвезені землю змішують з пере-гниючи гноєм, золою і кістяний борошном (кілограма 4 на кожне дерево). Засинаючи цю землю в канаву, її потрібно злегка ущільнювати, щоб після вона майже не дала опади. Робиться це ось для чого: молоді корінці, як тільки канава буде засипана, проніжут землю; якби землю насипати пухко, вона б стала сильно осідати і могла б обірвати ніжні корінці.
Треба пам'ятати, що гній для удобрення плодових дерев завжди має брати перепрілий, невеликий; від свіжого гною коріння можуть загнивати. При добриві сливових і вишневих дерев до землі добре додавати старої штукатурки, а якщо її немає, - погашеної вапна. Звичайно, для цих дерев і канаву риють ближче до штамбу: у них і крона набагато менше, ніж у яблуні. Якщо під плодовим садом земля раніше сильно удобрювати, а садибні землі частіше такі і бувають, під вишні і сливи гній класти не доведеться. У них і коріння йдуть ближче до поверхні землі, ніж у яблуні; значить, якщо треба удобрити гноєм, його можна класти понад землі і після мотиками або лопатами змішати. У занадто жирної землі вишні і сливи починаючи-ють хворіти, кора тріскається і випливає багато соку - камеді. Від цього дерева і плодоносять менше, а часто і зовсім засихають.
